15 жовтня 1921 року у селі Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області народився Дмитро Омелянович Луценко.
Життєвий шлях митця проліг від «Білої хати», під «Малиновою вишнею» до шахт Донбасу, а тернисті фронтові дороги привели до Києва. «Київ, моє ти кохання» і «Як тебе не любити, Києве мій» – найтепліші слова, промовлені поетом. Саме тут зустрів Дмитро Омелянович своє незраджене кохання.» Тут відчув він радість і сум батьківства. Тут прийшло до нього і творче визнання.
Цього року Лауреату Державної премії ім. Т. Шевченка, поетові-фронтовику, поетові-пісняру Дмитрові Луценку виповнилося б 100 років.
З 1998 року наша школа з гордістю носить його ім’я.
За шкільною традицією, учні 1х класів уперше знайомляться із життєвим і творчим шляхом Д. Луценка щороку у жовтневі дні, відвідуючи шкільний музей – світлицю.
Протягом 3х днів першокласники уважно розглядали світлини і виставкові стенди експозиції, вслуховуючись у проникливу розповідь шкільних екскурсоводів.
Швидко промайнуть чотири роки навчання і, не зраджуючи шкільній традиції, уже у 5 класі, у січневі дні світлої пам’яті, вони знову завітають до шкільного музею. Однак уже сьогодні кожен з них знає, що слова гімну нашого міста «Києве мій» належать перу Д. Луценка, чиє ім’я носить наша школа, у якій їм випала доля навчатися.
